Як проявляється відмова печінки: симптоми і діагностика

Симптоми відмови печінки

Ознаки відмови печінки у людини досить різноманітні. Вони вказують на поразку не тільки гепатобіліарного тракту (залози, жовчовивідних шляхів), але й інших внутрішніх органів. Це свідчить про залучення в патологічний процес як травної, так і серцево-судинної, нервової та кровоносної систем.
Ознаки відмови печінки представлені:

жовтяницею;
невритами;
гіпертермією до 40 градусів;
набряком кінцівок, асцитом;
енцефалопатією;
зниженням лібідо;
зміною психоемоційного стану (дратівливістю або апатією).

Якщо відмовила печінка на тлі хронічної недостатності залози, людина або його родичі можуть пред’являти скарги на:

тремор кінцівок;
порушення свідомості;
дезорієнтацію;
зміна поведінки;
невиразну мову;
неадекватність;
виражену набряклість ніг, живота;
часті назальні кровотечі, тривалу менструацію;
погіршення зору.

Якщо патологія має гострий перебіг, спостерігаються такі симптоми відмови печінки у людини:

різке нездужання;
нудота й блювота;
гіпертермія;
посилення жовтяниці;
«Печінковий» запах з ротової порожнини;
хворобливість в зоні правого підребер’я;
загальмованість;
зморщування печінки.

Лікування

Важливо не тільки провести корекцію стану організму хворого, але й запобігти розвитку важких ускладнень. Постійно проводиться моніторинг:

артеріального тиску;
пульсу;
сатурації кисню;
діурезу;
водного балансу;
температури тіла.

Показники фіксуються з інтервалами в годину. Пацієнту встановлюються сечовий і венозний катетери, назогастральний зонд. Щодня визначаються розміри залози (пальпаторно і за допомогою ультразвукового дослідження). Принципи лікування відмови печінки ґрунтуються на наступних моментах:

застосування препаратів, що впливають на збудників інфекції, глистових інвазій (етіотропна терапія);
заходи, спрямовані на запобігання розвитку ускладнень і обтяжливих факторів;
висококалорійна дієта.

До другого пункту відносять корекцію обмінних процесів, усунення ацидозу, зниження вираженості інтоксикації, профілактику розвитку шлунково-кишкових кровотеч, запобігання гіпоксії і критичного зниження артеріального тиску. Корекція харчування має на увазі обмеження надходження білка з їжею, включення в раціон продуктів, багатих грубою клітковиною. З білків краще вживати речовини рослинного походження, його також можна вводити у вигляді парентеральних розчинів.

Наступна мета терапії – попередження утворення токсинів в організмі пацієнта. Для цього призначають антибактеріальне лікування (фторхінолони), а також сануючих кишковий тракт за допомогою лактулози, магнію сульфату і маніту. В обов’язковому порядку застосовуються гепатопротектори. Це лікарські препарати рослинного, тваринного і синтетичного походження, які оберігають клітини печінки від негативного впливу зовнішніх і внутрішніх факторів, а також сприяють відновленню мембран гепатоцитів. Далі в таблиці представлена одна із запропонованих класифікацій гепатопротекторів.

підгрупи гепатопротекторів	Найбільш часто використовувані препарати
Кошти на основі розторопші	Карсил, Левасил, Гепабена, екстракт розторопші з прополісом
Кошти на основі артишоку	Хофітол, Рафахолін
Комплексні препарати рослинного походження	Лів-52
засоби ЕФЛ	Ессенціале Н, Ессенціале Форте Н, Фосфоліпу
тваринного походження	Ліпін
На основі лецитину	Есавіт, Фосфоліпу
амінокислоти	Аргінін, глутаргін, Гепасол А
Препарати жовчних кислот	Урсохол, Урсофальк, Урсосан
синтетичні медикаменти	Антраль, Біціклоп
гомеопатичні засоби	Галстена, Хепель
різні групи	Ербісол, берлітіон, вітаміни
Що володіють опосередкованим гепатопротекторною дією	Дуфалак, Нормазе, Лактувіт

З метою детоксикації використовуються наступні методи:

біопечінка;
введення стовбурових клітин;
гемодіаліз;
пристрої для тимчасового заміщення функцій залози. Це дає шанс дочекатися процесу трансплантації.

Важливо своєчасно діагностувати необхідність проведення пересадки донорського органу. Трансплантація може бути показана як при гострій недостатності, так і на тлі хронічної. Операція необхідна при нехолестатичному цирозі, первинному біліарному цирозі, атрезії жовчних проток і вроджених порушеннях обмінних процесів.

Сприятливі фактори

Причини відмови печінки досить різноманітні, однак їх потрібно знати для швидкого визначення лікувальної тактики. Це може бути інфекційне ураження залози або інших органів, вплив екзогенних токсичних факторів (алкоголю, ліків) або декомпенсація серцево-судинної системи.

Інфекції

Перший фактор, який слід розібрати, це інфекції. Вони відіграють провідну роль у розвитку печінкової недостатності та відмови органу. У більшості випадків причиною є гепатит В і С. Найчастіше декомпенсація залози настає після сорока років.
Печінка поступово заміщується сполучною тканиною, через що втрачає можливість виконувати фізіологічні функції. Найбільший ризик відмови органу має людський організм, коли вірусний гепатит протікає на тлі зловживання алкоголем або прийому гепатотоксичних ліків.

Крім того, причиною хвороби може стати зараження адено-, цитомегаловірусами, Епштейн-Барр або герпесу.

Гепатотоксичні речовини

Наступний фактор, через який може відмовити печінка, це екзогенний токсин. У цю групу причин слід віднести алкоголізм і медикаментозне ураження органу. Скільки проживе пацієнт в даному випадку залежить від тривалості зловживання і щоденного випитого обсягу спиртних напоїв. Останні в процесі розпаду виділяють токсичні речовини, які призводять до загибелі залози.

Крім руйнівної дії алкоголю на гепатоцити (печінкові клітини) токсичний вплив надають:

лікарські засоби (седативні, антибактеріальні, нестероїдні протизапальні та анальгетичні препарати);
отрута блідої поганки;
хімічні сполуки, з якими людина контактує на виробництві.

При прийомі гепатотоксичних медикаментів потрібен строгий контроль лікаря над дозами і тривалістю терапевтичного курсу.

Супутні хвороби

Виражена печінкова дисфункція аж до повної відмови може розвиватися внаслідок прогресування супутніх захворювань. Серед хвороб варто акцентувати увагу на:

порушення місцевого кровотоку;
хронічної кардіальної недостатності;
лімфомі, при якій спостерігається виражена інфільтрація залози пухлинними клітинами;
масивній кровотечі;
синдрому Бадда-Кіарі;
раку легенів і підшлункової залози з метастазами в печінку;
системних аутоімунних захворюваннях;
порушеннях електролітного складу крові на тлі профузної блювоти, діареї.

Патологія печінки

Наступний фактор, який тривалий час може залишатися непоміченим, це захворювання печінки. До їх числа слід віднести жирову дистрофію залози, судинний тромбоз, рак, аутоімунний процес, ферментативну недостатність або гепатит. Хвороби можуть перебувати в хронічній стадії, періодично проявляючись ознаками загострення.

Млявий патологічний процес (онкологія, запалення, цироз) сприяє тому, щоб незабаром відмовила печінка. Крім того, причиною декомпенсації роботи залози може стати попереднє хірургічне втручання, в ході якого була видалена частина органу.

Підвищення тиску в гепатобіліарній системі наслідок обтурації жовчовивідних шляхів конкрементами. Таким чином, в протоках і венах печінки наростає гіпертензія, порушується кровообіг, спостерігається застій, і розвиваються дистрофічні процеси.

Наслідки відмови печінки

Кількість ускладнень залежить від першопричини печінкової недостатності. Небажані наслідки можуть бути представлені:

генералізацією інфекції, коли патогенні мікроорганізми проникають у системне кровоносне русло, осідають у внутрішніх органах і формують віддалені вогнища (абсцес, пневмонія, перитоніт);
профузним кровотечею з стравохідних вен;
печінковою комою. Перша ознака токсичного ураження мозку аміаком і фенолами представлена енцефалопатією, яка при відсутності лікування швидко прогресує. У стадії прекоми людина стає дратівливою, потім апатичною, сонливою, і поступово пригнічується свідомість. Також спостерігаються судоми, патологічні рефлекси і мимовільне спорожнення сечового міхура. Причиною коми є набряк мозку і гіпоксія клітин. Для неї характерна відсутність свідомості, відповіді на дію зовнішнього подразника, згасання рефлексів і розширення зіниць.

У термінальній стадії захворювання потрібне лікування в реанімаційному відділенні. Смерть пацієнта обумовлена погіршенням кровотоку і здавленням структур мозку, що супроводжується розладом дихання, судинного тонусу і порушенням роботи серця.

Діагностика

Ефективність лікування залежить від правильної постановки діагнозу. Насамперед лікар аналізує кожен симптом хвороби і розпитує близьких родичів про:

наявність супутніх захворювань у пацієнта;
хронічні патології печінки;
алкогольну залежність;
прийом гепатотоксичних медикаментів;
наявність онкопатології.

Для оцінки тяжкості захворювання необхідно провести повне обстеження. Лабораторна діагностика включає:

загальноклінічний аналіз крові;
коагулограму для визначення вираженості порушень в системі згортання;
біохімію. Зміни стосуються показників білірубіну, трансаміназ, лужної фосфатази, електролітів, креатиніну і білка.

З метою візуалізації печінки та інших внутрішніх органів призначається ультразвукове дослідження, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія. Особливо важливо оцінити стан гепатобіліарного тракту і головного мозку. Таким чином, лікар виключає пухлинний процес, аналізує розміри, структуру і щільність органів.

Замість біопсії для підтвердження діагнозу може призначатися еластографія. Вона не вимагає знеболювання і має значно менше ускладнень. Для дослідження мозку також проводиться електроенцефалографія.

Невідкладні заходи

У лікуванні декомпенсованої печінкової недостатності використовується комплексний підхід, завдяки якому вдається не тільки нормалізувати функції залози, але й підтримати роботу всього організму. Результат терапії багато в чому залежить від причини захворювання. Зусилля фахівців повинні бути спрямовані на:

зниження концентрації токсинів в кровоносному руслі;
захист і підтримку функціонування гепатоцитів;
відновлення роботи гепатобіліарного тракту;
усунення причини (лікування основної хвороби, припинення контакту з токсичним фактором, відмова від алкоголю або скасування гепатотоксичних препаратів);
нормалізацію електролітного складу крові;
регулювання метаболізму;
відновлення кровотоку.

З цією метою можуть призначатися:

інфузійні розчини для парентерального харчування і дезінтоксикації;
гепатопротектори;
протинабрякові препарати;
сорбенти для прискорення виведення токсинів з організму і попередження їх подальшого всмоктування в загальний кровотік з кишечника;
метаболічні препарати;
медикаменти для покращення реологічних властивостей крові, що необхідно для активації мікроциркуляції;
ферменти;
вітаміни;
переливання плазми і крові.

Для боротьби з гіпоксією потрібна постійна подача зволоженого кисню в легені. При порушенні дихання проводиться інтубація трахеї і ШВЛ. З метою корекції гемодинамічних розладів можуть застосовуватися вазопресори (медикаменти, що підвищують артеріальний тиск). Інфузія альбуміну призначається при зниженні рівня загального білка в кровоносному руслі, що вказує на порушення його синтезу в печінці.

Для динамічного спостереження потрібно щоденний лабораторний контроль, облік діурезу, моніторинг дихальної функції і роботи серця. Обов’язковою частиною терапії є профілактика пролежнів і інфекційних ускладнень. Для цього призначаються антибактеріальні препарати і розтирання камфорним маслом.

При вираженому асциті виконується лапароцентез для забезпечення відтоку накопичуваної рідини. Також розглядається питання про пересадку печінки.

Окремо слід сказати про харчування пацієнта.

У гостру стадію хвороби доставка поживних речовин здійснюється шляхом внутрішньовенного введення розчинів.

Завдяки їм організм поповнює енергетичні запаси, що необхідно для функціонування всіх систем.

У міру поліпшення стану пацієнта і нормалізації лабораторних показників може призначатися зондове харчування. Для цього використовуються спеціальні живильні суміші, які покривають добові потреби організму. Поступово починає вводитися їжа в пюреподібному вигляді і нежирні бульйони.

Надалі людина харчується самостійно, дотримуючись лікарських рекомендацій з дієтичного режиму. Основні принципи:

обмеження білка до 30 г / добу, вуглеводів до 300;
добова калорійність не повинна перевищувати 2000 ккал;
виключаються жирні страви, соління і копченості;
їжа повинна бути в перетертій формі;
страви готуються на пару, шляхом варіння або запікання;
харчуватися слід кожні дві години;
щодня потрібно випивати півтора літра рідини.

Відмова печінки — серйозна патологія, яка при відсутності медичної допомоги призводить до летального результату. Щоб знизити ризик її розвитку, рекомендується правильно харчуватися і вчасно звертатися до лікаря при підозрі на дисфункцію залози.

> Відмова печінки: причини, симптоми, методи діагностики, лікування

Набряклість обличчя

Процедури з області косметології і «рецепти краси» не допоможуть назавжди позбутися від набряклості обличчя. Зробити це можна тільки за допомогою позбавлення від захворювання, що приводить до цього ускладнення. Позбавлятися від надлишків рідини без консультації у фахівця і за допомогою сечогінних засобів занадто небезпечно.

Набряклість обличчя – явище неприємне, але до розвитку серйозних ускладнень, на відміну від асциту, не приводить. Знизити ймовірність виникнення набряків при захворюваннях печінки допомагають:

обмежене споживання солі;
відмова від алкоголю;
харчування, багате білками і мінералами;
необхідна кількість вітамінів.

Крім того, важливо висипатися, а матрац і подушка повинні бути зручними. Безпосередньо перед сном не рекомендується вживати багато рідини, але допускати зневоднення організму при цьому теж не можна. Нестача води погіршить стан хворого, спровокувавши ряд інших ускладнень.

Для захворювань печінки характерні блідість шкіри або жовтяниця, підвищена стомлюваність або біль в районі правого підребер’я. Поставити діагноз самому неможливо, без консультації фахівця обійтися не вийде. При появі перших тривожних симптомів доведеться відразу ж відвідати лікаря, що допоможе уникнути ускладнень через задавнену хворобу.

Як проявляється відмова печінки?

Якщо орган перестає функціонувати, на це вказують наступні ознаки відмови печінки.

Людину починає нудити. Зазвичай такий стан є при хворобах, пов’язаних з шлунково-кишковим трактом. У хворого пропадає апетит.
З’являються набряки. Через відмову печінки порушується кровообіг, з крові в надмірній кількості починає виділятися рідина. Місцем її скупчення є кінцівки, область під очима, черевна порожнина. Рідина накопичується в черевній порожнині, виникає асцит. У такому випадку, якщо не буде надана кваліфікована допомога фахівців, хворому залишилося жити зовсім небагато.
Порушення нервової системи і вегетосудинної. У людини часто можуть виникати посмикування, зовні схожі з судомами, при цьому посилюється серцебиття, з’являється безсоння, сильне потовиділення. Такі симптоми зазвичай з’являються ввечері.
Змінюється сеча і шкіра. Сеча набуває більш темний відтінок, шкіра стає жовтуватою або сірою.
З’являються болі. Виникнення больових відчуттів вказує на збільшення органу. Зазвичай біль залишається, навіть якщо людина рухається, може віддавати в праву лопатку, тривалий час не проходити.

Симптоми і лікування алкогольного гепатозу печінки

У пацієнта при відмові печінки серйозно страждає весь організм, відбувається порушення нормального функціонування практично всіх систем організму людини. При нестачі печінки кров перестає очищатися, що призводить до порушення імунної та гормональної системи. Порушуються обмінні процеси, ясна починають кровоточити, випадає волосся, нігті ламаються. Важкі наслідки відмови такі, що чоловіки залишаються імпотентами, а у жінок порушується менструальний цикл.

Важливо: У хворої людини виникає слабкість і швидка стомлюваність, значно знижується працездатність. Нерідко виникає переднепритомний стан і крововилив. Люди з таким діагнозом живуть недовго, якщо відсутнє своєчасне лікування.

На першому етапі відмова печінки буде проявлятися частим хропінням, шкірними висипаннями, пігментними плямами, вуграми. Шкіра починає свербіти, причиною цьому служить надлишок жовчі в крові. Кал стає безбарвним. Якщо ви запитаєте, скільки б людина прожила з такими симптомами, то такий стан без термінової хірургічної допомоги може спровокувати загибель пацієнта.

Закупорка судин і параліч кінцівок

Кровоносна система – це одна з життєво-важливих складових нормального функціонування всього організму людини. Вона забезпечує циркуляцію крові, насичення організму киснем і виведення вуглекислого газу з нього.
Що ж відбувається з системою судин і капілярів у питущої людини? Еритроцити – клітини крові (червоні тільця) – мають свій певний захисний шар і наділені властивостями відштовхування одне від одного. Алкоголь є хорошим розчинником, отже, розщеплює захисний шар еритроцита, зменшуючи відразливу здатність, тим самим сприяючи притягуванню клітин один до одного. Так утворюється тромб, який складається з 200-350 еритроцитів.

Рухаючись по дрібних капілярах, він може їх розірвати, що призводить до внутрішньої кровотечі, а, рухаючись по щільним судинах і збільшуючись, тромб може призвести до закупорки цих судин. У молодого здорового організму є 10-кратний запас капілярів, що дозволяє не помічати порушень в кровоносній системі, але при регулярному вживанні алкоголю ці запаси швидко зменшуються.

У людей віком 30-40 років в результаті постійного прийому алкоголю може виникнути така хвороба, як тромбофлебіт. Це хвороба судин, яка характеризується ущільненням і зміною форм судин та утворенням тромбів. Причинами її появи служать інфекційні захворювання, зміна складу крові, її підвищена згортання і порушення цілісності стінок судин.

Закупорка судин або крововилив в мозок – це підстава для виникнення інсульту. Причинами можуть бути гіпертонічна хвороба (зміна артеріального тиску), атеросклероз судин головного мозку (порушення обміну речовин і накопичення холестерину на стінках судин) або їх аневризма (зміна форми стінок судин, їх випинання).

Провісниками інсульту можуть бути запаморочення, невиразна мова, легке поколювання фаланг пальців рук і ніг і можливе невелике їх оніміння. Потім людина втрачає свідомість. При інсульті спостерігається параліч кінцівок (рук і ніг) одного боку, протилежної осередку ураження в мозку.

Розрізняють два види інсульту – ішемічний і геморагічний. Перший – це гостре порушення кровообігу, внаслідок зміни структури судин (стають менш еластичними, звужуються), другий – ослаблення стінок судин і їх розрив, що призводить до початку внутрішнього крововиливу в мозок.

Прояви відмови печінки

Відмова печінки веде до порушення внутрішньої рівноваги організму, негативної зміни метаболізму, порушень згортання крові та інших небажаних наслідків. При постановці діагнозу гострого відмови печінки вирішальним фактором є порушення згортання крові і функції мозку, так звана енцефалопатія, що виникає у хворих без цирозу. Енцефалопатія також є вказівкою на те, що функція печінки впала нижче критичного рівня. При гострому відмові печінки у пацієнта порушується свідомість. Прояви ушкодження печінки перед самим виникненням відмови не завжди свідчать про те, що відмова печінки відбудеться. Хворий відчуває слабкість, біль в животі, нудоту, у нього з’являється жовтяниця. Як вже говорилося вище, при хронічній недостатності печінки ознаки розвиваються поступово; наслідки, однак, такі ж, як і у гострого відмови печінки. До найнебезпечніших ускладнень відмови печінки відноситься набряк мозку, підвищення схильності до інфекцій, порушення згортання крові, відмова нирок, серця і легень та інше.

Наслідки відмови печінки випливають з функцій цього органу. У печінці відбувається метаболізм цукрів, жирів і білків. Тому при відмові печінки може розвинутися гіпоглікемія, тобто зниження рівня цукру в крові нижче допустимої норми. Це проявляється слабкістю, перш за все до обіду. Ще одним наслідком відмови печінки є зниження вироблення жовчі, через що підвищується рівень холестерину в крові. У разі порушення дезінтоксикаційної функції печінки в крові накопичується токсичний аміак, який пошкоджує, насамперед, мозок. При відмові печінки порушується і синтез факторів згортання крові, що може призвести до виникнення кровотеч. Печінка також втрачає здатність абсорбувати деякі речовини з крові, наприклад, білірубін. Це проявляється жовтяницею. Якщо печінка не забирає з крові гормони андрогени, вони переробляються в естрогени – жіночі статеві гормони, які у жінок ведуть до порушення менструального циклу, а у чоловіків можуть привести до збільшення молочних залоз і порушень потенції. При відмові печінки також часто розвивається портальна гіпертензія, тобто підвищується тиск у ворітній вені. Через це в ворітній вені застоюється кров, і починають розширюватися вже існуючі і утворюватися додаткові вінки, по яких кров може обтікати печінку. Це проявляється порушеннями травлення і всмоктування поживних речовин, частим утворенням виразок в органах травної системи та застоєм крові в селезінці з подальшим розвитком анемії.

Набряклість ніг

Печінкова набряклість нижніх кінцівок – один з найбільш пізніх симптомів ураження органу. Є кілька причин, що викликають набряки:

Асцит: підвищення внутрішньочеревного тиску погіршує відтік крові. За рахунок гіпертензії з’являються набряки ніг.
Портальна гіпертензія провокує порушення кровообігу і також ускладнює відтік крові. Через її застою в тканини переходить рідина.
За утримання рідини в судинах відповідає альбумін, зміст якого знижується через порушення роботи печінки.

Печінкова набряклість ніг найбільш гостро проявляється ввечері, якщо вдень пацієнт довгий час провів на ногах або сидячи. Ще одна причина явного набряку – фізичні навантаження. Від гумки шкарпеток на щиколотках залишаються хворобливі червонуваті вм’ятини, а якщо натиснути на набряк, на кілька секунд з’явиться ямочка.

Зменшити прояв набряклості від цирозу дозволяє дієта з обмеженням солі. Додати в раціон потрібно:

нежирну рибу;
зелень;
фрукти;
пісне м’ясо;
овочі;
крупи.

Від смаження на олії доведеться відмовитися на користь парового приготування їжі.

Паралельно можна приймати діуретики – сечогінні засоби. Прийом будь-яких ліків має на увазі точне дотримання рекомендацій та інструкцій. Прописані можуть бути:

Спіронолактон.
Фуросемід.
Амілорид.
Етакринова кислота.

Підбирати ліки необхідно разом з лікарем, самолікування і неправильна дозування можуть тільки погіршити хворобу. Найчастіше призначаються вони в тому випадку, якщо використання дієти не призвело до потрібного результату.

Тривалість життя з урахуванням стадії хвороби

Цироз печінки є придбаної патологією, рідко він є вродженим. Спостереження і обстеження пацієнтів допомагають визначити, який відсоток хворих може прожити більше 5 років після встановленого діагнозу.

Необхідно відзначити, що, згідно з медичною статистикою, відсоток виживання досить хороший. 50% пацієнтів живуть більше 7 років. Однак на результативність лікування і тривалість життя при цирозі впливає ступінь ураження печінки. У медицині визначають чотири ступені тяжкості протікання захворювання:

Перша (компенсація). Початкова стадія захворювання – компенсований цироз, виражається можливістю живих печінкових клітин паренхіми виконувати свої функції. Найчастіше пацієнт з першою стадією ознак болю не відчуває. На тривалість життя в цій ситуації впливають додаткові фактори. В середньому, хворі, які не відчувають симптомів захворювання, живуть приблизно 7 років. Це короткий термін, проте при складному діагнозі вважається непоганим показником.
Друга (субкомпенсований цироз печінки). У другій стадії захворювання починають проявлятися перші ознаки. Обумовлено це тим, що субкомпенсований цироз виражається виснаженням функціональних печінкових клітин. Клітини паренхіми гинуть, порушуючи роботу органу. Симптоми на цій стадії захворювання включають втрату ваги і нудоту. Тривалість життя не більше п’яти років.
Третя стадія (декомпенсація). Під час декомпенсації здорова паренхіма замінюється на сполучну фіброзну тканину. Печінка не може виконувати свою роботу, з’являються ускладнення, які завершуються руйнуванням. Декомпенсований етап хвороби приносить погіршення стану пацієнта, який може померти протягом 3 років. На сьогоднішній день в медицині існує спосіб, який дає можливість на декомпенсованій стадії не чекати, поки печінка перестане працювати, а збільшити тривалість життя, виконавши трансплантацію органу.
Четверта стадія (термінальна). Остання стадія розвитку цирозу, прогноз лікування найгірший. Розвиток різних ускладнень на цій стадії не дає шансів на виживання, і пацієнт помирає протягом року.

Очищення печінки в домашніх умовах

Причини виникнення

Набряк легень, кінцівок і обличчя при цирозі печінки виникає з тієї причини, що замість гепатоцитів з’являється сполучна, непроникна тканина. Орган перестає виробляти в сироватці крові білкові фракції, які допомагають притягувати молекули води. Вони розчиняються у вільній рідині між клітинами, ущільнюючи її, внаслідок чого поверхня капілярів не пропускає кров’яний потік, і вологи потрапляє всередину тканин лише трохи. Саме тому у людей, які страждають цією патологією, постійно виникають ускладнення, пов’язані з появою набряків, що заважають нормальному функціонуванню.

Прогноз під час появи ускладнень

Яка кількість часу живуть люди з цим складним діагнозом, визначили, а чи існують шанси на життя з появою ускладнень? Складнощі, які виникають на тлі захворювання, пов’язані з можливими кровотечами і збільшенням артеріального тиску у венозному стовбурі. Наслідком високого артеріального тиску можуть бути різні незворотні процеси, що можуть призвести до летального результату. Значний вплив на тривалість життя має характер безпосередньо ускладнень:

Асцит. Захворювання печінки може призводити до утворення рідини в черевній порожнині. Це ускладнення називається водянка живота або асцит. Клітини паренхіми, відмираючи, перекривають судини, наповнюючи їх сполучною тканиною. В органі порушується функція очищення крові, збільшується артеріальний тиск у воротній вені, починається збій функціонування нирок. Ознаки водянки складно не помітити: лікар, простукуючи живіт, може чути тупе звучання (у здорових людей звук більш дзвінкий), з’являється грижа (стегнова, пупкова, пахова), живіт збільшується в розмірах.
Під час обстеження фахівець проводить огляд і опитування хворого для визначення необхідності пункції рідини. Для проби рідини прокол водянки проводиться під час підозри на рак або інфекцію (ускладненість перитонітом). Цироз, ускладнений водянкою живота, негативно впливає на прогноз і без вчасно розпочатого лікування закінчується летальним результатом. Низький відсоток хворих можуть прожити з цим ускладненням більше 2 років, інші вмирають набагато раніше.
Внутрішні кровотечі. Є найнебезпечнішими і складними ускладненнями при цій недузі. Освіта кровотеч в різних органах призводить до дуже поганого прогнозу, швидше за все, це смертельний результат. Найнебезпечнішими є кровотечі шлунково-кишкового тракту і стравоходу. Найчастіше пацієнти з внутрішньою кровотечею не живуть довгий час. Смертність серед усіх хворих становить близько 45%.
Печінкова енцефалопатія. Одне з найпоширеніших ускладнень печінкової хвороби, на його складність впливає форма захворювання. З цими показниками хворому вдається прожити не більше 2 років. І чим складніше проходить захворювання, тим менше шансів на виживання.
Печінкова кома – найнебезпечніша і складна фаза. При печінковій комі втрачається здатність знищувати токсичні речовини, що є наслідком метаболізму, порушується процес дозрівання і синтезу білка. Симптоми початку печінкової коми: постійна сонливість, підвищена температура тіла, складнощі координації рухів, втрата орієнтації, емоційна неврівноваженість.

Гіпоксія плода: перші ознаки і симптоми, наслідки захворювання

У процесі прогресування енцефалопатії на тлі печінкової хвороби може з’явитися коматозний стан. У хворого, що перебуває в печінковій комі, відзначаються:

роздратування від прямого попадання природного освітлення (хворий може відвертатися від нього машинально);
втрата свідомості;
поappearance патологічних рефлексів ЦНС;
заціпенілість задньої частини голови і кінцівок;
на початку спостерігається реакція на подразники, але з часом вона зникає.

При тривалому перебуванні в комі, настає процес, коли фіксується летальний результат. Паралізуються клапани регулювання переходу речовин між органами, зникають реакції, зіниці збільшені. Причина летального результату в стані коми – зупинка дихання.

Інфекційні захворювання при алкоголізмі

Внаслідок вживання алкоголю протягом тривалого часу людина починає деградувати, перестає піклуватися про себе і своє здоров’я, не помічає періодичність виникнення легких захворювань, таких як застуда, алергія, поколювання в ногах. А адже кількість і частота їх виникнення говорить про ослаблення імунної системи, тому з’являється ймовірність появи більш серйозних захворювань (туберкульоз, менінгіт, вірусний енцефаліт), які можуть призвести до втрати слуху, зору, координації, здатності самостійно пересуватися. Туберкульоз – інфекційна хвороба, що передається повітряно-крапельним шляхом, збудником якої є паличка Коха. Це захворювання вражає дихальну, кісткову і м’язові системи, рідше лімфовузли і зір. Розпізнати цю хворобу досить складно, оскільки вона може протікати,як звичайна застуда або бронхіт. Лише певний вид аналізів і флюорографічний знімок можуть виявити її. Які фактори сприяють розвитку цієї хвороби:

невірний раціон харчування, відсутність вітамінів;
зловживання алкогольними напоями та тютюнопалінням;
стресові ситуації;
наявність супутніх захворювань (цукровий діабет, виразка шлунка і різні види захворювань легенів).

Наступним інфекційним захворюванням, яке може отримати алкоголік, є менінгіт. Це захворювання оболонок головного і спинного мозку, яке викликане певними збудниками – менінгококами, пневмококами, туберкульозними або гемофільними паличками, які передаються повітряно-крапельним шляхом.
Симптомами наявності у людини цієї хвороби є часті і сильні головні болі, оніміння м’язів верхніх і нижніх кінцівок, підвищена температура, гостра реакція на різний шум. Розрізняють декілька різновидів цього захворювання: бактеріальний, вірусний і туберкульозний. Кожен з них протікає досить важко, і якщо вчасно не звернутися до фахівців, можливий летальний результат.

Вірусний енцефаліт – це запальний процес головного мозку. Збудниками цього захворювання є віруси, грибки і найпростіші бактерії. Розрізняють декілька різновидів енцефаліту: епідемічний, кліщовий (рознощики – кліщі), японський (розносять комарі), грипозний, кірковий і герпетичний.

До основних ознак наявності цієї інфекції в організмі можна віднести наступні симптоми: загальна слабкість, різке розлад кишечника, утруднене дихання, епілептичні припадки, гостре реагування на яскраве світло, судоми литкових м’язів. Усього цього можна уникнути, якщо відмовитися від згубної звички і почати вести здоровий спосіб життя.

Медична практика

Медична статистика має багато випадків благополучного лікування та позбавлення від важкого стану. Однак краще за все говорять сухі цифри. Найгірший прогноз лікування у хворих, які вели нездоровий спосіб життя, пов’язаний з наркотиками і спиртним. Тривалість життя з додатковими ускладненнями досить коротка. У разі продовження вживання алкогольних напоїв не йдеться про збільшення часу життя. Смертельний результат настає несподівано.

Смертельний результат з третьою і найважчою стадією цирозу знаходиться в межах 65-93%. Коли хворий зміг пережити запалення очеревини, ймовірність рецидиву перитоніту в перші 6 місяців становить 45%. Чим більше часу проходить, тим показник стає вищим і доходить до 75%. Найпоширеніші причини смертельного результату:

Порушується робота органів (відмовили нирки, печінка). Під час коми смертельний результат трапляється в 100%. Коли термінальна форма ускладнена приєднанням онкології, відмовою внутрішніх органів, шанси на одужання миттєво знижуються.
Кровотечі внутрішніх органів. Летальний результат після першої кровотечі становить приблизно 35-50%. Якщо людина виживає, то може статися рецидив і показник смертності доходить до 75%.

Профілактика цирозу

Зловживання алкоголем – одна з найбільш поширених причин цирозу печінки. Один з кращих способів запобігти захворюванню – вживати алкоголь в допустимих межах.

Допустимі дози споживання алкоголю:

Чоловіки
– до 21 порції алкоголю на тиждень (3-4 порції в день)
Жінки
– до 14 порцій алкоголю на тиждень (2-3 порції в день)

Якщо у вас цироз, вам слід негайно повністю припинити вживання алкоголю, оскільки він прискорює розвиток хвороби незалежно від причини її виникнення.